Канабис ГАШ Мефедрон Петропавловск-Камчатский А ПВП Мефедрон КОКАИН

Пацанские дела

Щас покажу, как я вытекал от армии, да еще и закладки свои закупал. Все началось так. Приходишь в розницу, а там народу навалом. Вот и я, такой почти гопник (да точно гопнег), решил присесть на ухо и разыскать даггу. Мне уже раньше пару раз попадался кодеин, и я понял, что это мое. Чувство, когда табакерка на дыме дыбом стоит, просто нереальное. Вот и решил поймать на приход одного братка, который разбирается в закладках.

Заказал я у знакомого парочку граммиков табаретки и ждал, ждал, как Часовой с бомжем на лавочке. Сам понимаешь, мой кодеин был моим билетом в места не столь отдаленные. Наконец, он позвонил и сказал, что все на месте. Я, конечно, полетел на его закидон, потому что такую возможность выпустил бы только нормальный морфиноман. Пришли в забегаловку, а там уже они, сидят, выпивают чай! Все взял сразу и дали им деньги. Знаешь, понимаешь, какая эйфория меня охватила тогда? Как будто учителю вернул за все пятерки.

Теперь у меня был план – разъебать армию и устроить бек в своем гетто. Надо было придумать хитроумный план, чтобы не лететь в пострелу. Что и сделал я, гений же. Придумал вот что: буду присаживаться на ухо у полковника и говорить без остановки, типа рапа. Видишь, тут моя фишка – я умею бейсбольный блюз. Дело в том, что у нас учились такие солдаты, которые даже не знают, что такое присесть на ухо. Думали, что я что-то шифрую, танцую мулен руж и ни хрена не понимают. Наслаждались, короче.

Прошло некоторое время, и я все с большим нетерпением ждал своего прихода. А пока ждал, ловил на приход меняют ли они проповеди. Один раз слышал, как они говорили о каких-то расколах, закладках и войне. Ну ладно, думаю, это не мое. Мое – вот эта закладка, о которой только я знаю.

№	Событие
1.	Помнишь, как я закидывался и тебе разрешали откосить от армии?
2.	Вспомнил, как купил закладку
3.	Начал приседать на ухо полковнику
4.	Получил закладку и армия оставила

И вот, наконец, настал долгожданный момент. Я подхожу к полковнику, беру свои яйки в руки и начинаю приседать на ухо ни много ни мало – полковнику! Он, судя по выражению лица, думал, что я с ума сошел. Но он и не догадывался, что я уже сошел с ума, когда заказывал закладку рядом с его казармой. Через пару дней все было готово – я получил закладку и армия меня оставила. Вот такая вот большая победа над системой.

Мой парень, ты не представляешь, как я был счастлив тогда. Ну, надо сказать, все это даже не халлюша. Это просто чудо. Теперь я свободен и могу курить даггу, пока земля круглая. Пойдешь покатаемся на наших велосипедах? Ведь теперь у нас весь день свободен!

Но нужно быть осторожным. Ведь даже когда весь мир у тебя в кармане, ты не знаешь, что выскочит из угла. Любая закладка имеет свою цену, и морфин, как и настоящий мужик, требует уважения. Поэтому, парниша, не забывай про меру и свою жопу. Будь в курсе, быть осторожным и наслаждаться каждым моментом, ведь мир так прекрасен, когда ты на закладках.

А вообще, ладно, хватит писать. Ты вряд ли все это поймешь, если не на собственной шкуре прочувствуешь. Поэтому, если решаешься на подобные приключения, держи нервы в порядке и не попадайся на глаза братве.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т